Стимуляція тромбопоезу, як стратегія подолання хімієіндукованої тромбоцитопенії

Із 26 по 28 листопада 2025 р. у Києві, в готелі Ramada Encore, відбувся масштабний онкологічний форум UpToDate 6.0 + ESMO. Він традиційно зібрав лікарів-онкологів, хімієтерапевтів, радіологів та суміжних спеціалістів з усієї України для обговорення найактуальніших питань сучасної онкології. Завдяки тематичному розмаїттю програми учасники конференції мали змогу відвідати сесії, присвячені раку легені, пухлинам шкіри, кісток і м’яких тканин, саркомам, нейроендокринним новоутворенням, а також питанням підтримувальної та інтенсивної терапії в онкології.

У межах сесії з паліативної онкології з доповіддю «Лікування тромбоцитопенії, індукованої хімієтерапією» виступив Сергій Вікторович Клименко, доктор медичних наук, професор, керівник Центру гематології та трансплантації кісткового мозку клінічної лікарні «Феофанія» ДУС. У доповіді було розглянуто сучасні підходи до корекції хімієіндукованої тромбоцитопенії (ХІТ) — одного з найчастіших ускладнень протипухлинної терапії.

Тромбоцитопенія, що виникає внаслідок застосування цитостатичних препаратів, створює серйозні ризики розвитку кровотеч та унеможливлює проведення інвазивних процедур залежно від рівня тромбоцитів у пацієнта. Частота розвитку цього ускладнення варіює залежно від схем ХТ, що застосовуються в солідній онкології чи онко­гематології. (Kuter D.J., 2022).

Коли тромбоцитопенія пов’язана з попереднім ХТ­лікуванням, існує кілька можливих терапевтичних підходів. Відповідно до рекомендацій Національної онкологічної мережі США (NCCN), до них належить проведення трансфузії тромбоцитів, редукція дози цитостатиків, зміна ХТ­режиму, а також застосування агоністів рецептора тромбопоетину, зокрема роміпластину. Отже, існують реальні можливості впливу на тромбоцитопенію та її модифікації (NCCN, 2024).

Перенесення курсу ХТ не варто розглядати, як спосіб розв’язання проблеми з огляду на зазначені вище дані про критичне значення підтримання інтенсивності дози. Зменшення інтенсивності неминуче призведе до погіршення результатів лікування. Отже, раціональнішою стратегією є врахування і запобігання небезпеці. У цьому контексті перспективним є застосування рекомбінантного тромбопоетину.

Практична реалізація стимуляції тромбопоезу потребує розуміння часових параметрів процесу. Від моменту стимуляції попередників мегакаріоцитопоезу до відшнурування тромбоцитів минає певний час. Тому необхідно заздалегідь прогнозувати високу ймовірність розвитку тромбоцитопенії та завчасно проводити відповідну стимуляцію (Vadhan­Raj S., 2000; Kuter D.J., 2002; Kuter D.J., 2013). Це дасть змогу в період очікуваного падіння рівня тромбоцитів мати баланс завдяки новоутвореним тромбоцитам від стимуляції. Після введення рекомбінантного тромбопоетину зростання кількості тромбоцитів розпочинається на 4­5 день, а пік росту досягається на 12­13 день. Звідси випливає важливий практичний висновок: введення тромбопоетину, коли надир тромбоцитів уже настав, не буде настільки ефективним, як хотілося б. Стимуляцію необхідно проводити заздалегідь (рис. 3).

Рис. 3. Ефективність рекомбінантного тромбопоетину при ХТ

Рекомбінантний тромбопоетин не є єдиним препаратом для стимуляції тромбопоезу. Існує ціла низка агоністів рецептора тромбопоетину, які також розглядають для лікування хімієіндукованої тромбоцитопенії. Дослідження цих препаратів тривають, і, ймовірно, вони також отримають регуляторне схвалення для такого застосування, оскільки демонструють потенціал щодо зменшення глибини та тривалості тромбоцитопенії. Прикладом є роміпластин, ефективність якого підтверджена відповідними дослідженнями (Kuter D.J., 2022; Al­Sam­kari H., 2021).

Крім агоністів рецептора тромбопоетину, існують інші цитокіни, наприклад, інтерлейкіни, які потенційно здатні зменшувати глибину і тривалість хімієіндукованої тромбоцитопенії. Однак результати попередніх досліджень свідчать, що вони працюють гірше, ніж рекомбінантний тромбопоетин. Останній значно ефективніше дає змогу контролювати хімієіндуковану тромбоцитопенію та призводить до меншої потреби в трансфузіях тромбоцитів. Тому, обираючи між рекомбінантним тромбопоетином та, наприклад, інтерлейкіном 11, враховують безумовні переваги першого.

Автори:

• Клименко Сергій Вікторович – керівник Центру гематології, хіміотерапії гемобластозів та трансплантації кісткового мозку, КЛ «Феофанія» ДУС, завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики НУОЗУ ім. П.Л. Шупика.

Література:

1. Machlus K. R.: The incredible journey: From megakaryocyte development to platelet formation: jcb.rupress.org/content/201/6/785
2. Kuter D. J. Recombinant human thrombopoietin: basic biology and evaluation of clinical studies: bloodjournal.org/content/100/10/3457?sso-checked=true
3. Kuter D. J. The biology of thrombopoietin and thrombopoietin receptor agonists: ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/23821332
4. Vadhan-Raj S. Importance of Predosing of Recombinant Human Thrombopoietin to Reduce Chemotherapy-Induced Early Thrombocytopenia: emaplug.com.ua/ua/publikatsii/vazhnost-naznacheniya-rekombinantnogo-chelovecheskogo-trombopoetina-do-kursa-himioterapii-dlya-snizheniya-assotsiirovannoj-s-nim-rannej-trombotsitopenii/
5. Xu Yun-hua. Short-term intermittent prophylactic administration of recombinant human thrombopoietin attenuates chemotherapy-induced thrombocytopenia in lung cancer patients: researchgate.net/publication/51603414
6. Vadhan-Raj S. Recombinant human thrombopoietin attenuates carboplatin-induced severe thrombocytopenia and the need for platelet transfusions in patients with gynecologic cancer: ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10691586
7. Seebacher V. The Impact of the Duration of Adjuvant Chemotherapy on Survival in Patients with Epithelial Ovarian Cancer – A Retrospective Study: journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0169272
8. Katus M. C. Safety of platelet transfusion: past, present and future: ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24650183/
9. Infectious hazards of transfusion / D. Norfolk // Handbook of Transfusion Medicine: transfusionguidelines.org/transfusion-handbook/5-adverse-effects-of-transfusion/5-3-infectious-hazards-of-transfusion